Мощанка — село-побратим Пикулович

flag_poland

Костел Cвятого Хреста в Мощанці

Костел Cвятого Хреста в Мощанці

Мабуть мало-хто здогадується але у нашого села, на теренах сусідньої Польщі є село-побратим, що-правда, поки-що не на офіційному рівні. Це село Мощанка (польськ. Moszczanka) що знаходиться в повіті Пруднік, воєводства Опольське.

Що ж споріднює наші села? – запитаєте Ви.

Якщо Ви коли-небудь завітаєте до Мощанки, і запитаєте будь-кого з її мешканців про наше село, – село Пикуловичі, Ви із здивуванням дізнаєтесь що майже усі в Мощанці знають або колись чули про село Пикуловичі, а точніше про Пікуловíце (польськ. Pikułowice) адже саме так називалось наше село коли перебувало у складі Польщі до 1939 року.

А вже по закінченні другої світової війни, в 1945 році сталось те, що й поріднило Мощанку з Пикуловичами. Саме у цьому році відбулось примусове масове переселення поляків з Пикулович та навколишніх сіл до Польщі. Усього з Пикулович було переселено 148 польських сімей. Переселення відбувалось систематично та згуртовано. Жителів сіл не розпорошували по різних місцевостях а разом заселяли в одні й ті ж населені пункти, саме так усіх наших односельчан-поляків з Пикулович переселили до Мощанки, поляків з села Борщовичі переселили до міста Добродзень (польськ. Dobrodzień) поляків з села Ямпіль, або як колись воно називалось Пруси (польськ. Prusy) переселили до трьох польських сіл Добжинь (польськ. Dobrzyń), Шидловіце (польськ. Szydłowice) та Крушина (польськ. Kruszyna), поляків з села Малехів переселили до Скалонґі (польськ. Skałągi), поляків з Верхньої Білки або Білки Шляхецької (польськ. Biłka Szlachecka) як на той час називалось село, переселили до польських сіл Ґродзєц (польськ. Grodziec) та Ліґота Туловіцка (польськ. Ligota Tułowicka), поляків села Нижня Білка або ж Білки Королівської (польськ. Biłka Królewska) тодішня назва села, переселили до сіл Пьотрувка (польськ. Piotrówka), Суходанєц (полськ. Suchodaniec) та Поремба (польськ. Poręba), з села Підбірці поляків переселили до польського села Бжезє (польськ. Brzezie) тощо. Загалом, усіх поляків-жителів навколишніх з Пикуловичами сіл переселили до одного ж й того воєводства – воєводства Опольського. (польськ. Województwo opolskie)

В спадщину від наших колишніх односельчан-поляків у Пикуловичах залишився римо-католицький костел котрий був збудований у вересні 1920 року за ініціативи 300 вірних римо-католиків. Тепер це храм Собору Пресвятої Богородиці Українсько-Православної церкви Львівської єпархії, який було переобладнано на церкву на початку 90-их років минулого століття.

Більшість сімей переселених з Пикулович носили прізвище Болібрух, (польськ. Bolibrzuch) що перекладається з польської як «болить живіт». Хоча в Мощанці таким прізвищем не здивувати ні не розсмішити. Вже звикли… Тільки одних Йосипів Болібрухів в Мощанці було тринадцять чоловік, чотири Марійки, три Станіслави і Яніни. І усі походили саме з Пикулович. Кажуть один з їхніх предків відмовлявся від роботи на фільварку стверджуючи що його болить живіть, ось так й прозвали їх – Болібрухами.

Золотий Потік - річка що протікає через Мощанку

Золотий Потік – річка що протікає через Мощанку

Життя наших колишніх односельчан на їхній новій батьківщині в Мощанці на початках не було легким. Село Мощанка передалось Польщі від Німеччини згідно договору Тегеранської конференції 1943 року. До цього, село носило назву Ланґебрук (німецьк. Langebrück), що в перекладі з німецької означає “Довгі мости”. Село було названо саме так оскільки вздовж села простягається річка Золотий Потік котра під час довготривалих злив часто виходила за свої береги. Отож мешканці були змушені саме й зводити такі довгі мости аби під час паводків мати змогу достатись протилежного берега.

Мощанка

Мощанка

Мощанка – мальовниче село, що знаходиться в південно-західній Польщі, неподалік кордону з Чехією, 7 кілометрів на захід від Прудніка та 52 кілометри від центру воєводства Ополе (польськ. Opole). Населення села становить 1116 мешканців. Село знаходиться серед пишних зелених гір з чудовим видом на гору Біскупія Копа (польськ. Biskupia Kopa), що сягає висоти 890 метрів над рівнем моря. Ця гора і розмежовує Польщу від Чехії. Краєвид такий гарний як в Карпатах, хіба що гори тут не такі високі.

У селі не має газу, отож і досі жителі села опалюють свої домівки дровами та вугіллям та готують їжу на скрапленому газі, проте за підтримки Європейського Союзу в селі було проведено каналізацію, здійснений капітальний ремонт дороги, відремонтовано дім культури та побудовано нову сучасну школу. Окрім цього в селі діє своя власна пекарня, є два магазини, костел та каплиця, а біля озера понад 15 років тому збудовано розважально-відпочинковий комплекс де жителі села мають змогу смачно поїсти чи пограти в більярд а при бажанні й половити рибу яку ж одразу вам і приготують.

Щогодини з Мощанки до Прудніка курсує автобус, однак за браком робочих місць з Мощанки виїжджає все більше й більше молоді котра шукає можливостей у більших містах Польщі та в інших країнах Європейського Союзу.

Серед старожилів в Мощанці ще залишились люди вивезених з Пикулович котрі з ностальгією згадують свої молоді роки проведені у нашому селі. До кінця свого життя переселенці з Пикулович сумували за своїм рідним селом і довгими роками вірили що колись вони ще повернуться на свою малу батьківщину. Та й зрештою у самих Пикуловичах ще залишились люди котрі й по сьогоднішній день підтримують зв’язок зі своїми родичами у Польщі, але з року в рік цей зв’язок по-трохи втрачається. Молодь ще й може здогадується що десь там в Польщі у них є якісь родичі, проте хто саме і який саме родинний зв’язок їх єднає вже не знають. Можливо саме тому й важливо встановити офіційний зв’язок між нашими селами, аби цей зв’язок ніколи не обривався, щоб люди могли знайти своїх близьких і хай вже сім десятиліть потому, через декілька поколінь знову породичалися.

Обговорити на форумі…

ФОТО: