Пикуловичі об’єднають в Сороки-Львівську територіальну громаду?

В Україні вже давно ведеться мова про адміністративну реформу.

Коротко нагадаємо, про що йдеться.

Уряд уникає згадок про територіальну реформу, але суть – саме така. Формально села, селища та міста не будуть змінені – всі назви лишаться такими, як були. Але громади, які обирають собі органи влади, мають стати значно більшими, об’єднавши низку малих населених пунктів. За деякими даними – в шість разів.

Отож, як саме адміністративне реформа торкнеться нашого села? Згідно даних опублікованих в ZAXID.NET, село Пикуловичі пропонується об’єднати в Сороки-Львівську територіальну громаду з населеними пунктами: с.Сороки-Львівські, с.Муроване, с.Пикуловичі, с.Гамаліївка, с.Ямпіль, с.Камянопіль, с.Борщовичі із загальним населенням: 12 626 чол.

Ось саме так виглядатиме мапа нашої територіальної громади:

Мапа Сороки-Львівської адмін.громади

 

 

 

 

 

 

 

 

Логіка адмінреформи проста – малі адмінодиниці не здатні самі фінансувати навіть мінімальну необхідну інфраструктуру. Все з’їдає бюрократія.

“У нас іншого шляху немає. Навіть в європейських країнах, де є достатньо коштів, дітей возять до школи за 15 км. Але це – повноцінна школа, а не така, як у нас в деяких селах, де вчителька фізкультури одночасно викладає математику і фізику.

Ми, вибачте, виховуємо з дітей суспільних калік, які не будуть готові до нормального життя в сучасному світі.

То якщо ми правильно пояснимо батькам, хіба вони оберуть варіант, за якого дитина буде не готова до конкурентного життя?” – пояснив мотив реформи в розмові з ЄвроПравдою заступник глави Мінрегіонбуду В’ячеслав Негода.

Добровільно чи примусово?

Нині Київ запевняє, що об’єднання громад буде виключно добровільним.

Але європейський досвід свідчить: ці плани не мають шанси лише на частковий успіх. Всім іншим країнам доводилося переходити від добровільного до примусового об’єднання.

Віце-прем’єр, глава Мінрегіонбуду Геннадій Зубко наполягає, що об’єднання громад будуть виключно добровільними.

“Основні принципи – добровільність та економічна ефективність”, – запевнив він “Європейську правду”.

“Питання укрупнення громад – це питання економічне. Тобто не стоїть завдання, щоб усі об’єдналися. Треба, щоби до виборів ми забезпечили якийсь результат”, – додав Зубко.

За словами віце-прем’єра, уряд стимулюватиме громади, які вирішать об’єднатися.

“Ми передбачили чимало “морквин”. Тим громадам, які вирішили об’єднатися і захистили в облраді свій перспективний план, ми даємо в управління землю із державного земельного кадастру”, – розповів, зокрема, він.

В’ячеслав Негода так само відмовився говорити про можливість примусовості об’єднання громад. “Давайте пройдемо спершу етап добровільності – а раптом ми зможемо організувати процес таким чином, що вони самі вирішать об’єднатися?” – пояснив він.

Та якщо копнути, то з’ясується, що пільги – мінімальні.

Земля, про яку згадав Зубко, не надійде у власність, лише в управління, визнають в Мінрегіонбуді. З фіндопомогою об’єднаним громадам – теж непросто.

“Ми не можемо піти шляхом країн Балтії, де сказали: громади, які об’єдналися, отримують гроші з бюджету, ось вони. Шлях добрий, але у нас просто грошей немає”, – пояснив ЄвроПравді керівник парламентського комітету з місцевого самоврядування Сергій Власенко.  Водночас він застеріг уряд від альтернативного варіанта, із застосуванням не фінансових пільг, а фінансових покарань для тих, хто не об’єднався.

“Хоча надати якісь додаткові важелі об’єднаним громадам – цілком можливо”, – додав він.

Законодавчою базою для змін є ухвалений в лютому цього року закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад»,  а також затверджена урядом методика реформування районів.

За словами Андріана Фітя, проект перетворень обговорено з представниками всіх районів області і приблизно визначено, скільки саме спроможних громад можна утворити на території кожного з районів. Це залежить від числа населення, економічного стану і території.

До прикладу, на території Перемишлянського району пропонують створити 4 територіальні громади з центрами у Бібрці, Дунаєві, Брюховичах (не плутати з смт. Брюховичі під Львовом) та Перемишлянах і населенням від трьох до 16 тисяч осіб. А в Дрогобицькому районі згідно з цією ж методикою пропонують утворити 14 територіальних громад, серед яких чотири окремі громади утворюватимуть міста Дрогобич, Борислав Стебник і Трускавець.

Одна з найбільших проблем просування реформи, на думку Фітя, полягає в тому, що очільники місцевих громад не мають достатньої інформації про суть змін, внаслідок чого виникає стихійний спротив, адже багато хто з теперішніх голів сільських рад вважає, що укрупнення громад позбавить їх влади. Однак, як підкреслив експерт, у кожному із населених пунктів нової громади буде староста як представник виконавчої влади і він виконуватиме низку функцій.

«Якщо зараз об’єднуються, то цей сільський голова стає старостою. Потрібно об’єднувати, бо мають бути сформовані відповідні служби та комунальні підприємства, які будуть обслуговувати населення. Логіка реформи полягає в тому, щоби зробити владу ближчою  до народу – зробити все у межах крокової доступності, щоби за довідкою люди ходили до старости і не потрібно нікуди їздити. А люди бояться, що треба буде кудись їздити. Цього не буде –  усі довідки люди отримуватимуть у свого старости».

Щоби подолати всі страхи незнання, вважає Фітьо, слід проводити потужну інформаційну кампанію. Цю тезу підтримує і Віталій Загайний, наголошуючи, що поки інформаційна кампанія «не дісталася народної гущі». Він переконаний, що представники влади повинні якомога більше зустрічатися з сільськими громадами, щоби донести суть реформи безпосередньо до людей, яких це зачепить найбільше.

Водночас експерт не виключає, що спротив змінам виникатиме через різне бачення процесів об’єднання громад, відтак добровільним воно може й не стати.  Адже люди бояться, що коли у їхньому селі не стане школи чи сільради, то й саме село незабаром зникне, бо воно нікому не потрібне.

«Чекати, що об’єднання відбудеться у добровільному режимі не варто. Воно не відбудеться. Ухвалений закон, попри слово «добровільний» у назві, прописує механізм об’єднання. Крім того, ухвалення інших законів, у тому числі, згадуваного вже закону «Про адміністративно-територіальний устрій», передбачить об’єднання у недобровільному режимі. От і все. Саме тому на зустрічах з активом громад я закликаю їх не обирати страусову тактику в надії, що якось обійдеться і все буде по-старому. Так уже не буде», – каже Загайний.

До речі, у деяких районах Львівщини уже виступили з критикою запропонованого об’єднання громад. Зокрема, депутат Львівської облради від «Свободи» Володимир Чехут, коментуючи перспективу адмінреформи у Бродівському районі, заявив про необхідність обов’язкових місцевих референдумів, оскільки закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» дозволяє ігнорувати позицію та інтереси місцевої громади в процесі об’єднання.

«Громаду цікавить, що буде після так званого об’єднання із сільськими школами, фельдшерсько-акушерськими пунктами, чи не залишаться вони відірваними від життя. Відповідей на ці запитання ми не маємо. Якщо спитати у селян, чи хочуть вони такого «добровільного об’єднання», то вони будуть однозначно проти. Тому наша позиція така: об’єднання місцевих громад має відбуватися виключно за згодою і в інтересах членів громади після проведення місцевого референдуму. Адмінреформа має починатися знизу, а не нав’язуватися згори», – наголосив Володимир Чехут.

Так само розкритикували принципи об’єднання зверху і під час засідання в Буському районі. Відтак не виключено, що незабаром під будівлею обласної ради регулярно з’являтимуться представники різних громад, невдоволені пропозиціями зверху та розігрітих представниками різних політичних сил під час виборчої кампанії у місцеві ради.

Упродовж кількох наступних місяців адміністративна карта Львівщини зазнає суттєвих змін – замість понад 700 міських та сільських громад залишиться приблизно 130. Це стане наслідком процесів децентралізації влади.

Прихильники процесу кажуть, що таким чином нарешті буде створено самостійні у фінансовому плані громади, які матимуть більше повноважень, а водночас – більше відповідальності. Критики реформи вказують на те, що йдеться про банальне укрупнення базових одиниць, нав’язуване зверху і вимагають місцевих референдумів, які засвідчили б волю всієї громади, а не адміністрацій.

Буде менше, але ліпше?

Реформа місцевого самоврядування покликана вирішити кілька базових проблем – нарешті провести чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування (ОМС) та центральною владою, перенести ближче до громад повноваження та надати місцевому самоврядуванню фінансові важелі для повноцінного управління.

Паралельно реформа покликана ґрунтовно оптимізувати саму структуру місцевого самоврядування, адже вона попри зміни вивісок залишилася радянською і має вагомий ухил в бік виконавчої гілки влади, зводячи функції представницьких органів у переважній більшості до ухвалення бюджету.

За словами керівника Центру громадських ініціатив Віталія Загайного, реформа покликана ліквідувати теперішню неефективну систему управління, яка не може надавати людям якісні адмінпослуги – починаючи від довідок і закінчуючи освітою.

 111[1]

  «Ця реформа потрібна для того, щоби ми, як би банально це не прозвучало, не втратили державу. За 20 з гаком років ми розвинули такий бюрократичний апарат, таку невдалу та неефективну систему публічної влади, що вона просто далі не може далі існувати в такому вигляді. Вона дуже дорога та неефективна, вона не виконує тих функцій, що на неї покладені. Влада повинна надавати публічні послуги, але у нас влада цих послуг не надає, вона щороку потребує на себе все більше коштів. Як наслідок –  бюджет країни вже не витримує такого навантаження», – вважає Загайний.

Невтішність ситуації демонструє те, що в Україні дотаційними на 70% є 5419 місцевих бюджетів, а 483 – взагалі на 90%. На Львівщині ситуація нічим не краща – з 710 місцевих громад самодостатніми є 72 і майже половина з них – це міста.

Ще одним важливим спонуканням до реформи є те, що чисельність сільського населення в державі зменшується, а кількість рад – навпаки зростає. Згідно з урядовими даними, за останні десять років кількість сільських рад зросла на 1052 одиниці, а чисельність сільського населення зменшилась більш, ніж на 1,6 млн. осіб. При цьому загальна кількість населених пунктів скоротилась на 456 сіл.

З 1991 року чисельність сільського населення у Львівській області зменшилася на 109,3 тис. осіб, а кількість сільських населених пунктів скоротилась на 21 одиницю (1991 р. – 1871, 2014 р. – 1850). Однак кількість сільських рад зросла на 150 (1991 р. – 483 сільрад і 2014 р. – 633 сільради).

Саме тому заплановано замість 710 громад створити 136 – поки що, однак ця цифра не є остаточною. Це дозволить зменшити фінансове навантаження на державний бюджет та ефективніше перерозподілити плановані субвенції на медицину та освіту.

111_1[1]

Згідно із затвердженою методикою, громади створюватимуть на таких засадах:

1) навколо міст обласного підпорядкування, райцентрів;

2) навколо колишніх районних центрів;

3) навколо інших населених пунктів з центром у населеному пункті, який має загальноосвітню школу  І-ІІІ ступенів, не менше 250 дітей шкільного віку, не менше 150 дітей дошкільного віку та відповідну інфраструктуру.

Уже започатковано зміни у Бюджетному та Податковому кодексі, які дозволяють збільшити надходження до бюджетів місцевих рад. За попередніми розрахунками уряду, внаслідок цих змін зростання  ресурсу місцевих бюджетів перевищить 30 млрд грн.

Як розповів експерт Офісу реформ на Львівщині Андріан Фітьо, реформа покликана створити самодостатні громади з певного числа населених пунктів, які зможуть надавати людям достатньо великий спектр необхідних послуг. Йдеться про адмінпослуги, медицину, освіту та охорону правопорядку, благоустрій та утримання території.

«На громаду буде покладено утримання тієї ж муніципальної міліції, благоустрій, водопостачання, теплопостачання, утримання шкіл… Громада буде багатша там, де буде більше людей. Зараз є випадки, коли у школі вчиться 17 учнів і на них 18 вчителів. Це ж неправильно. У цьому й полягає логіка укрупнення, щоби об’єднати ресурси, бо у нас стрімко скорочується кількість населення», – каже він.

За словами експерта, втілення адмінреформи дасть більшу свободу громадам, бо в державному бюджеті буде передбачено окремий рядок на субвенції для кожної громади. Також замість ліквідованих районних адміністрацій в районах утворюватимуть виконкоми рад.

Андріан Фітьо зазначив, що процес утворення нових громад на Львівщині хотіли б закінчити до часу проведення місцевих виборів у жовтні 2015 року, однак це не обов’язково.

Досвід Європи

А тепер про реалії. Будемо говорити відверто: чимало європейських експертів не вірять, що Київ зможе зреалізувати свої плани щодо виключно добровільного укрупнення громад.

Підстав для скепсису вистачає, і головна з них – досвід інших країн. Зокрема, про це каже директор Центру експертизи з питань реформи місцевого самоврядування Ради Європи Деніел Попеску.

Представник РЄ виступав у Львові, на III Форумі місцевого самоврядування – у вечірній його частині, коли телекамер в залі не лишилося. Можливо, це підштовхнуло його до більшої відвертості, адже зазвичай в РЄ утримується від таких порад.

“В жодній країні світу – принаймні тих, які я знаю, а це не лише Європа – повністю добровільна система не призвела до успіху. В жодній!” – переконував він учасників зібрання. “Практично всі країни РЄ, включно навіть з Монако, були вимушені пройти через стадію, на якій малі муніципальні одиниці були вимушені об’єднатися”, – додав Попеску.

Представники європейських країн підтверджують його слова.

“У нас до початку реформу у волості (найменша адмінодиниця) було близько 1000 жителів. У них не вистачало коштів на жодні інфраструктурні дії.

Ми намагались проводити добровільне об’єднання, але дійшли висновку, що добровільна реформа не матиме жодного результату.

Тож ми прийшли до того, що довелося ухвалити закон: є можливість добровільного об’єднання, але наступні вибори будуть проведені по нових територіях (визначених централізовано)”, – розповів Анріс Шултс, представник міністерства регіонального розвитку Латвії.

Власне, у Верховній раді вже близькі до розуміння того, що добровільний шлях не дозволить провести ефективну реформу.

На тому ж львівському форумі ЄвроПравді довелося стати свідком публічної дискусії між нардепом Олегом Березюком, керівником фракції “Самопоміч”, який модерував одну з панелей, та згаданим вище Сергієм Власенком.

– У нас був з візитом керівник Нижньої Саксонії. Він повідомив, що обов’язковою умовою є примус. В демократичній Німеччині реформа проводилася примусово! – розповів присутнім Березюк.

– Після двох років добровільності, – зауважив Власенко.

– Так, після невдалої спроби провести реформу добровільно, – погодився представник “Самопомочі”.

Що на заваді?

“Києву треба зрозуміти, що добровільне злиття можливе як успішне лише в тих країнах, де є традиції пошуку консенсусу.

Тож, виходячи з моїх знань України, я не очікую тут суттєвого успіху”, – пояснив експерт Ради Європи, професор Варшавського університету Павєл Свянєвич.

Головною перепоною, очевидно, буде опір місцевого самоврядування – голів сільрад, місцевих депутатів, виконкомів. А вони чудово вміють “підігрівати обурення” населення. Те, що ця ланка часто не готова до об’єднання, визнають, мабуть, всі учасники процесу.

Більшість місцевих керівників, що перебувають на посадах по 10-15 років, згодою на об’єднання “підпишуть собі приговор” і втратять шанси знову бути обраними на керівний пост.

Але в уряді мають надію подолати цей опір, роз’яснивши пересічним українцям переваги від злиття громад.

“Адже об’єднання не несе шкоди жителям, воно несе загрозу лише окремим посадовцям, які можуть втратити владу. А можуть і не втратити, якщо доведуть, що вони ефективні. А громада лише виграє!” – вважає В’ячеслав Негода.

“Опір сільських голів  буде, але якщо уряд роз’яснить селянам, що вони отримають, то нехай опираються! І на всіх міжнародних зустрічах нам пояснюють: потрібне роз’яснення та позитивні приклади”, – підтримав його Сергій Власенко.

Дещо відвертішим виявився Геннадій Зубко: “Головна проблема в тому, що через амбіції окремих сільських голів процес гальмується”.

Правда – не завжди публічна

Ми не дарма зазначили, що на початку статті йшлося саме про публічну позицію уряду щодо виключно добровільного об’єднання.

Є підстави вважати, що справжня позиція Мінрегіонбуду дещо інша.

В уряді добре знають про рекомендації та досвід країн Європи. Але Негода коректно зазначає, що не можна відразу розпочинати процес з примусовості – так можна втратити довіру населення, викликати ворожість до реформи.

В березні кореспонденту “Європейської правди” довелося взяти участь в більш “камерному”, закритому експертному засіданні в Мінрегіонбуді з цього питання. На ньому Негода був більш відвертий. З промови посадовця виходить, що в міністерстві розглядають добровільний етап в якості проміжного і свідомі того, що основні об’єднання доведеться проводити згодом.

“Чекати, що буде черга на добровільне об’єднання громад, вочевидь, не варто.

Втім, ми вважаємо, що по великій частині територій цей процес матиме успіх. А де не буде – ми будемо “допомагати”.

Етап добровільного об’єднання громад, можливо, не є результативним з точки зору кінцевої мети, але він необхідний з точки зору процесу. Ми повинні дати громадам право проаналізувати бюджети, ресурси, можливості”, – пояснив посадовець.

І насамкінець наведемо висловлювання Анатолія Ткачука, представника Інституту громадянського суспільства, який де-юре не обіймає посад в Мінрегіонбуді, але де-факто є одним з архітекторів адмінтерреформи.

“Багато кажуть про польську модель адмінреформи. Але насправді Україна вже обрала не польський, а скандинавський досвід – тобто почала процес об’єднання як добровільний. Це може тривати як завгодно довго, але закінчиться все одно так, як закінчувалося всюди – обов’язковим, примусовим створенням нових адміністративно-територіальних одиниць”, – заявив він під час дискусії у Львові.

P.S. Детальні карти пропонованого об’єднання громад у всіх районах Львівської області можна подивитися на сторінці «Офісу реформ. Львівщина» у Facebook.

Джерела: ZAXID.NET та Європейська Правда

Обговорити на форумі

 

Be the first to comment on "Пикуловичі об’єднають в Сороки-Львівську територіальну громаду?"

Leave a comment

Your email address will not be published.