У Пикуловичах рейдерськими методами намагаються захопити землю!

Торговий павільйон ФОТО: Юрія Кухтяка

Торговий павільйон ФОТО: Юрія Кухтяка

Так сталось, що ще з радянських часів у с. Пикуловичі залишився металевий павільйон “Продукти”, який знаходиться на території сільського клубу. Цей павільйон нагадує нашому старшому поколінню про колись потужну систему споживчої кооперації радянського союзу. Адже раніше подібні торгові павільйони розміщувались чи не в кожному селі.

Через систему подібних магазинів сільське населення держави забезпечувалось найнеобхіднішими товарами першого вжитку. Для мешканців сіл ці магазини були неабиякими помічниками, бо в людей не виникало потреби щоразу їхати за продуктами у найближче місто.

З цього часу хтозна-скільки “води спливло”. Може на перший погляд і не помітно, але суттєвих змін зазнала і сама система споживчої кооперації. Тепер вона скоріш нагадує приватну, а не колективну форму власності.

Сьогодні схожі металеві павільйони фактично не мають вартості, адже майже повністю зносилися. Проте тепер, особливо цінною є земля, на якій вони розміщені, бо як правило, ці магазини для зручності усіх мешканців розміщувались у центрі села.

Можливо у ті “давні” часи з боку влади не завжди приділялась належна увага законному оформленню документів на земельні ділянки під розміщення таких магазинів, бо тоді влада вважала, що СРСР “непорушний і вічний”. Мовляв, поставимо магазин, як правило це було приурочено до якогось свята, а документи оформимо згодом. Та пізніше – або забули, або це було не зовсім законно!

Така ситуація в подальшому була і, на жаль, зараз є “на руку” спритним ділкам, які не проти, фактично у рейдерський спосіб, часто з допомогою “ручних” судів, захопити ласі шматочки цих земельних ділянок.

Мабуть щось подібне зараз спостерігається і у селі Пикуловичі. Хтось не проти відібрати у територіальної громади села земельну ділянку, на якій розміщується металевий павільйон “Продукти”, адже “механізм” її привласнення уже запущено.

Так, ще в кінці минулого року у Пикуловичівську сільську раду звернулось Солонківське споживче товариство (далі – Солонківське СТ) з проханням надати дозвіл на оформлення права власності на металевий павільйон “Продукти”, який знаходиться біля сільського клубу у с. Пикуловичі та рахується на балансі цього товариства.

Однак, 17 грудня 2012 року, більшість депутатів сільської ради у зв’язку з непредставленням вказаним товариством копій документів, які посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою (державний акт), на якій розміщено цей павільйон, прийняла рішення про необхідність звільнення цим товариством займаної земельної ділянки у трьохмісячний термін з дати отримання офіційного повідомлення, адже зважаючи за відсутністю у товариства відповідних документів, ця земельна ділянка є власністю громади села Пикуловичі. Про прийняте депутатами рішення товариство було повідомлено листом сільської ради від 21.12.2012 №182.

Вказане рішення депутати прийняли для того, щоб унеможливити надання виконавчим комітетом сільської ради, на чолі з сільським головою, дозволу для оформлення права власності на торговий павільйон, оскільки в подальшому це спрощує і надає можливість товариству вимагати ще й право власності на землю під цим магазином. Тобто, фактично отримати її цілком безкоштовно.

Не зайвим буде наголосити, що якщо будь-яке підприємство хоче законно провадити свою діяльність, в тому числі це стосується і використання ним земельних ділянок, на яких розміщується їхнє майно для здійснення ним господарської діяльності, воно згідно чинного законодавства України має право звернутись у відповідні органи виконавчої влади або місцевого самоврядування з проханням викупу земельної ділянки або надання її в оренду.

Однак, у подальші дії вказаного вище товариства свідчать про зовсім інші наміри.

Так, у відповідь на зазначений вище лист сільської ради про прийняте депутатами сільської ради рішення, Солонківське СТ у листі від 15 січня 2013 року повідомило, що воно відмовляється виконувати рішення депутатів та не має наміру звільняти земельну ділянку.

Вказаний лист товариством написано у несподіваній для депутатів формі. Зокрема, у листі товариство робить акцент про “необгрунтованість” прийнятого рішення, хоча в чому полягає ця “необгрунтованість”  достеменно невідомо. Також, товариство зазначає, що депутати мали б запропонувати і надати йому іншу земельну ділянку для перенесення торгового павільйону.

А це вже схоже на повне безглуздя, оскільки законодавство України забороняє безоплатну передачу підприємцям чи підприємствам земельних ділянок у власність або в користування для здійснення ними підприємницької діяльності.

Тут варто нагадати, що ще в радянські часи, і вже при Незалежній Україні, земельні ділянки надавались в користування відповідно до вимог чинного на той момент законодавства.

Зокрема, і вимогами Земельного кодексу УРСР від 08.07.1970 (втратив чинність 01.01.1992), і вимогами Земельного кодексу Української РСР від 18.12.1990 №561-XII (втратив чинність 04.06.1993), і вимогами Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (чинний по теперішній час) регламентовано, що передача земельних ділянок у користування або у власність здійснюється за рішенням органів місцевого самоврядування (в радянську добу за рішенням виконавчих комітетів відповідних рад).

За майже весь період дії вказаних вище Кодексів право користування або право власності на землю посвідчувалось виключного державними актами. Тож, якщо товариство заявляє про те, що ця земельна ділянка є власністю товариства, оскільки перебуває у нього на балансі, то у нього в наявності повинен бути виданий в установленому порядку відповідний державний акт.

А так, кожен із нас може відкрити собі фірму, збудувати у будь-якому місці села магазин, на підставі невідомо якого документа взяти його на баланс фірми, а потім ще й вимагати у сільської ради право власності на це майно і, після цього, одразу ж і на земельну ділянку, що під ним, бо бач, майно я збудував, воно моя власність, тож давайте мені і землю! Цілковита безправність, що тут скажеш.

Відтак, 05 березня 2013 року, Солонківське СТ звертається з позовною заявою у Господарський суд Львівської області до Пикуловичівської сільської ради. У позовній заяві зазначене товариство просить суд визнати за ним право власності на металевий павільйон “Продукти”, який знаходиться у селі Пикуловичі.

На останній сесій сільської ради, що відбулась в четвер, 11 квітня 2013 року, сільський голова повідомив, що копія поданої товариством у суд позовної заяви надійшла у сільську раду ще 8 березня цього року, тобто через три дні від дати її вихідного номера. Трохи дивно, адже 8 березня – це вихідний день (Міжнародний жіночий день). Невже сільська рада 8 березня працювала? Чи може копія позовної заяви була надана за межами сільської ради?

Проте, незважаючи на це, сільський голова с. Пикуловичі не вважає за необхідне одразу ж скликати позачергову сесію сільської ради, щоб з депутатами вирішити питання захисту в суді прав територіальної громади села на земельну ділянку.

Сесію сільської ради сільський голова скликає аж через один місяць і один день від дати надходження копії позовної заяви в суд. Саме в цей день більшість депутатів і дізналась про наявність відповідного позову.

На останній сесії у відповідь на моє запитання сільському голові: чому він не скликав сесію раніше або просто не повідомив усіх депутатів про наявність копії позовної заяви, одразу ж після її надходження, сільський голова відповів дуже просто – “я винний”. І все! Цими двома словами сільський голова надав відповідь на поставлене депутатом сільської ради питання про не скликання сесії.

Також необхідно відмітити, що на цьому тижні, у вівторок 09 квітня поточного року, коли мала відбутись сесія сільської ради (не відбулась в зв’язку з відсутністю кворуму), з Господарського суду Львівської області на адресу Пикуловичівської сільської ради надійшло повідомлення про дату судового засідання, яке призначено на 24 квітня цього року.

У цьому випадку сільській раді з метою захисту права громади села на земельну ділянку перш за все необхідно подати зустрічний позов до суду про звільнення товариством земельної ділянки відповідно до прийнятого раніше рішення. Згідно законодавства зустрічний позов необхідно подати за три дні до судового засідання. Тобто з дати сесії всього-на-всього залишається тільки тиждень часу.

Хто за такий короткий термін підготує належний зустрічний позов? Може сільський голова чи секретар? Для цього потрібен фаховий юрист. Якщо його за день-два і знайдуть, що виглядає малоймовірно, то йому все одно буде потрібно кілька днів, щоб вивчити матеріали справи, а ще кілька днів, щоб підготувати зустрічну позовну заяву.

На останній сесії сільської ради депутатом Барабашем Романом внесено депутатський запит з вимогою до сільського голови і депутатів вжити необхідних заходів для захисту права територіальної громади с. Пикуловичі на земельну ділянку, зайняту металевим павільйоном, оскільки запропонований  сільським головою порядок денний сесії взагалі не передбачав розгляд цього питання.

В подальшому розгляд депутатами на сесії депутатського запиту викликав шквал емоцій. Окремі депутати замість того, щоб виступати на захист права сільської громади на земельну ділянку, почали “атаку” на депутата, мовляв, для чого потрібно було вносити депутатський запит? Чому не можна було просто подати пропозицію або “підказку”?

Не можна було! Бо згідно законодавства депутатський запит обов’язково включається до порядку денного, а пропозиції чи “підказки” – за рішенням більшості депутатів від складу ради. Тобто це питання могло бути і не розглянуто на останній сесії.

Під час сесії між депутатами виникла сперечка з приводу того, а де ж за такий короткий до дати засідання суду період знайти юриста та, за рахунок яких коштів оплачувати його послуги? Водночас ніхто із депутатів так і не спитався у війта: чому  ж все таки сесію не було скликано раніше, чому їх не було повідомлено про позовну заяву, адже про наявність цієї заяви йому було відомо ще місяць тому?

В підсумку депутати не прийняли жодного рішення з цього питання. Вирішили не закривати сесію та перенести її на понеділок, 15 квітня.

Отже, попередній висновок такий, що споживче товариство з допомогою рішення суду намагається визнати за собою право власності на металевий павільйон “Продукти”, який знаходиться біля клубу у центрі с.Пикуловичі. Не виключено, що пізніше це товариство звернеться до суду з позовною заявою ще й про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка судячи з відсутності у товариства відповідних документів, є власністю громади с. Пикуловичі. Але ж на цій земельній ділянці попередньо планується будівництво нового закладу культури.

Тому, з таким відношенням деяких представників громади села до захисту її законних прав та інтересів, сумнівним виглядає той факт, що Господарський суд Львівської області винесе рішення на користь громади села. Водночас правдоподібним є те, що окремі представники громади села є у цьому повністю зацікавлені. Хто вони, ви напевно здогадуєтесь…

Be the first to comment on "У Пикуловичах рейдерськими методами намагаються захопити землю!"

Leave a comment

Your email address will not be published.