До кого промовляють могили? …або дискусії довкола одного хреста

12 березня 2011 року у часописі Пустомитівської районної ради “Голос Народу” з’явилась стаття «До кого промовляють могили? …або Дискусії довкола одного хреста». У газеті розповідається про обговорення відвідувачами нашого сайту теми «Хрест в пам’ять розстріляних німецьких солдат в Пикуловичах» котру декілька днів тому було опубліковано на нашому форумі. Пропонуємо Вашій увазі повний текст статті:

Нещодавно створений молодим мешкан­цем Пикулович Олександром Сатлером сайт населеного пункту значно оживив інформаційний простір приміського села. Найяскравіші події із життя громади, найбільш резонансні новини знаходять тут влучні коментарі насамперед мешканців села, та й просто усіх активних користу­вачів Інтернету, провокують дискусії та обговорення хвилюючих тем.

Одна із найсвіжіших – стосовно пам’ятного хреста німецьким солдатам, встановленого на братській могилі часів Другої світової. Тему заторкнув виходець із села Олександр Качор, нині мешкає на Київщині. Чоловік написав листа і в редакцію «Голос народу»: «Я розумію, що біль, завдана нашому народові фашистами, повинна залишити­ся у минулому Але не думаю, що наше примирення повинно заходити так далеко, щоб ставити пам’ятники тим. хто прийшов на нашу землю з метою її загарбання. Тим. хто вбивав українсь­ких дітей, жінок, чоловіків!»- обурено зауважує пан Качор.

«Гадаю, з моєю думкою погодяться і багато мешканців села. Наскільки мені відомо, цей пам’ятний хрест встановили тишком-нишком, навіть не питаючи згоди мешканців Пикулович», – продовжує дописувач. «Якщо родичам загиблих німецьких солдатів і справді хотілось поставити хрест своїм рідним, їм слід було зробити це у себе в Німеччині. Перш НІЖ ставити цей хрест тут, вони повинні були подумати про по­чуття тих людей, які постраждали від рук фашистів!»- долу­чається до дискусії засновник сайту Алекс Сатлер.

Водночас Олександр Качор сам пропонує дві стратегії того, як трактувати цей хрест пам’яті: «Що це? Шана нацистам, що прийшли на нашу землю загарбниками? Зневага пам’яті мільйонів жертв, які загинули ви рук нацистського режиму? Чи, можливо, цей хрест повинен символ­ізувати наше примирення. Адже ті німецькі вояки, що загинули у далекому 1944-му, не за власною во­лею пішли на війну. Їх призвали до війська таким же примусовим способом, як і мільйони українців, що мусіли служити в радянській армії, яка за своєю суттю була абсолютно не краща за фашистську…». Звичайно, кожен обирає більш близьку власному світобаченню альтернативу.

Однак наше суспільство, за плечима якого стільки історичних образ, трагедій та кривдників, здається, уже дозріло до позиції прощення (не забуття!). І пан Качор інтуїтивно, попри обурення, таки зумів знай­ти спосіб пояснити і виправдати встановлений у Пикуловичах скромний хрест із гранітної крихти…

Разом з тим ми звернулися за коментарем і до голови Пикуловичівської сільської ради Володимира Марцінківа. – Цей пам’ятний хрест був встановлений років 7-8 тому. Я тоді працював секретарем сільської ради, тож володію інформацією. – зазначив Володимир Ярославович. – Справді, поблизу нашої церкви маємо німецьке поховання часів Другої світової війни, там покоїться приблизно вісім чо­ловік. Племінник одного із загиблих солдатів вишукав в архівах інформацію, що його дядько знайшов свій вічний спочинок власне у Пикуловичах. Отож приїхав сюди вшанувати пам’ять родича. Тоді ж і був установлений невеличкий хрест – силами німецької общини. На хресті – напис українською та німецькою мовами: «Солдатські могили кличуть до миру, свободи і дружби». Слова направду красно­мовні. Тут покояться прості солдати – не злочинці. Не думаю, що можна говорити про зневагу пам’яті жертв нацистського режиму. Адже йдеться не про пам’ятник – лише хрест на могилі. А вшанувати могилу – це елементар­ний жест людяності. – вважає Володимир Ярославович.

Та й, зрештою, нас, українців, мало би більше хвилювати питання, наскільки впорядковані і доглянуті могили наших дідів-прадідів – в Україні і по світах розкиданих.

Богдана ПАЛИНСЬКА

“Голос Народу” – 12 березня 2011 року

Переглянути оригінал статті можна тут.

ФОТО по темі:

crossfull

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обговорити на форумі…